Київський князь Святополк Ізяславович був охрещений Михайлом. Тож на честь свого патрона князь звів мурований Михайлівський храм за взірцем Успенського собору Печерської лаври. Символічно, що храм було закладено 11 липня 1108 р., у роковини смерті княгині Ольги. Це був хрещатий в основі храм з однією позолоченою банею, від чого походить назва «Золотоверхий». Собор було збудовано з каміння і плінфи. Його оздобили мозаїками і фресками. Від початку XVII ст. в монастирі проводилося значне будівництво. Поряд із собором звели дерев’яну трапезну. Коштом Богдана Хмельницького наново позолотили баню. Іконостас у Михайлівському Золотоверхому соборі замінили на інший, подарований гетьманом Іваном Скоропадським. Собор розширили, перебудували. Він став семиверхим, оздобленим у стилі бароко. Ще пізніше звели муровану триярусну дзвіницю. Разом із Софійським монастирем Михайлівський монастир утворював унікальну в світовій архітектурі композицію, коли два храми були поставлені один напроти другого, з двох боків замикаючи вулицю, що їх сполучала. Обидва ансамблі панували в панорамі Києва і уособлювали священний центр міста. (З журналу.) (300 сл.)